Згадати Все. Метастази блату

“Нехай буде достаток, нехай! Нехай все буде! Але нехай чогось не вистачає”, – у цій короткій, на перший погляд, хитромудрій фразі – чи не весь зміст суспільних відносин у Союзі. Начебто всі рівні – так декларувала держава.

Читайте також: Згадати Все. Трудова міграція: праця за розподілом

Але в житті реальному все було “трішки” навпаки. І ранок “гомосовєтікуса” починався з того, щоб придумати, де дістати. Що і коли діставати – питання другорядні. Голод, як відомо, не тітка і пиріжка не підсуне. Це могли зробити лише реальні люди. Вони стояли за прилавками. А для того, щоб інші не “розхватали”, треба було “знайти блат”.

Це було те, без чого не могли люди ні влаштуватися на роботу, ні потрапити в інститут, ні лягти до хорошого лікаря, ні влаштувати дитину в дитячий сад і так далі, і так далі, і так далі,

– згадує Заслужена артиска України Тетяна Шеліга.

Але про все по порядку. Ти народився, хрестився чи не хрестився, але пішов у дитсадок, а потім у школу. По її закінченні, та при вступі у виш, молодий радянський індивідум дізнавався про себе багато цікавого: “то походження не те, то мама з татом не ті”. Треба “блат”. Хоч і не факт, що і це тебе врятує.

Були і ті люди, які вступали самостійно і влаштовувалися самостійно. І прикро було ось саме коли людей скидали незаслужено. Це було жахливо,

– додала Тетяна Шеліга.

Після такого тільки в магазин, залити горе. Але і тут треба вміти викрутитися. “Намагалися набитися у знайомі до продавців. Були такі відчайдухи, які приходили, терлися біля прилавків і, підмигуючи, показували, що вони готові щось, а продавці в свою чергу теж шукали такі зустрічні контакти”, – розповів учасник ГО “Музичний батальйон” Ярослав Гулій.

Інколи через “блат” доводилося освоювати професію не до душі, а як вже пощастить. Нерідко такими ставали і фахівцями. Люди не хотіли йти за послугами до тих, кого не знали, адже боялись потрапити на поганого спеціаліста.

Читайте також: Згадати Все. Дружинники: добровільно чи примусово?

Схожим чином проявляли себе люди, коли, наприклад, мова йшла про видачу квартири. Епохальна ситуація: там, аби просунутись по черзі швидше за інших, теж використовували “блат”. “Блатників” недолюблювали, з такими менше товаришували, від того перші і приховували свої “таємниці”. Приховували ще й тому, що за цим, як-не-як, а слідкували правоохоронці. Не дарма гуляв такий вираз: у союзі незадоволеними займається КДБ, а задоволеними – ОБХСС. Хоча це нікого не зупиняло: очі бачать, а руки роблять.

Чому високим чинам “блат” був не потрібен – дивіться у програмі.