Спорт новости в Одессы
В ніч проти 25 листопада сталося те, чого ніхто не очікував – Росія вперше під своїми прапорами, офіційно, вчинила акт агресії стосовно України. Всі попередні роки Російська Федерація використовувала різноманітні гібридні методи, щоб нав'язати всьому світові свою непричетність до подій на Добасі та легітимізувати окупацію Кримського півострова та будівництво Керченського мосту до нього.
Загострення почалося з того, що тиждень тому Росія спочатку заблокувала прохід до Керченської протоки українському буксиру “Яни Капу” і двом катерам “Бердянськ” і “Нікополь”. Росіяни для цього перегородили рух під Кримським мостом танкером, а згодом – вдалися до тарану буксира прикордонним кораблем “Дон”. Ще через деякий час російські кораблі напали на них і захопили, при цьому поранивши щонайменше шістьох українських моряків та захопивши інших у полон.
Наразі у полоні РФ перебувають 24 українські моряки та 3 українських судна. Всі хлопці заарештовані місцевим “судом” на два місяці, тоді як Росія продовжує відхрещуватись від неправомірності своїх дій.
Кореспонденту ТСН.Тиждень Андрію Цаплієнку вдалося у ексклюзивному інтерв'ю з командувачем Військово-морських сил Збройних сил України Ігорем Воронченком встановити послідовність подій очима українських військових.
Дивіться 2 грудня о 19:30 в ефірі ТСН.Тиждень сюжет Андрія Цаплієнка.
– Ви аналізуєте ситуацію, яка склалася, з військової точки зору? Чи можна визначити, хто б вийшов умовним переможцем, якби ситуація розвивалась і далі? Які можна висновки зробити саме з військової точки зору?
– Наша катерна група йшла на виконання завдань до Азовського моря, щоб захистити наше судноплавство в регіоні, щоб прибережна зона була захищена, щоб Україна в економічному сенсі не зазнавала втрат, щоби зменшити збитки у азовських портах. За останній час два наші порти, Маріуполь і Бердянськ, зазнали втрат на 43%. Це значні втрати. Ми виконували рішення Ради Національної безпеки та оборони зайти в Азов.
Зараз деякі експерти, генерали, які очолювали певні структури у 2000-х роках, нібито ставлять нам запитання: чому ми туди йшли? Йшли для того, щоб захищати нашу державу! Я їх теж хочу запитати: а що ви зробили на той час, коли займали відповідні посади, для того, щоб Україну зміцнити? Армію розвалили. Від 2010 до 2014 року була знищена система військового управління. Був знищений такий орган військового управління, як Об'єднане Оперативне командування. Був знищений Центр військ берегової оборони. Був знищений Центр морських операцій. Вважали, що на найближчу перспективу, в коротко- і середньостроковій перспективі, війни не буде. У 2010 році в військових планах з 13-ти ймовірних варіантів розглядався тільки один варіант стосовно Сходу. Решта розглядала загрози з інших напрямків.
У мене зараз дуже емоційний виступ. Я хочу сказати відверто всім цим голосним діячам: досить, припиніть ці розмови, не підбурюйте суспільство. Мене дивують ваші оцінки наших дій. Ми йшли захищати своє море. Не внутрішнє озеро Росії, а своє море!
Я вважаю, що з військової точки зору було ухвалено правильне рішення. Не задніми дворами катери переміщувати, а показати, що протока – наша, і море – наше. Адже 23 вересня був здійснений аналогічний двома нашими кораблями. За цим самим сценарієм ми діяли і зараз.
– Які сили були у нас, і які сили застосовували росіяни, розстрілюючи наші кораблі?
– Ми вже провели певні заходи щодо нарощування зусиль в Азовському морі. Була передислокована комбінованим способом катерно-корабельна група, і вона вже виконує завдання в Азовському морі. Для нарощування зусиль, проведення ротації, потрібно було перебазувати два катери і, відповідно, замінити буксири, змінити особовий склад, а також наростити певні сили. Ситуація 25 листопада розвивалась так. О 3:58 командир катерної групи відправив повідомлення до посту Прикордонної служби ФСБ РФ щодо проходу через Керченську протоку.
Є відповідні конвенції з морського права та угода між Україною та Росією, яка гарантує безперешкодний прохід через Керченську протоку військових кораблів і торговельного флоту Російської Федерації та України. Вільного. Грубе порушення цієї угоди призвело до того, що кораблі Чорноморського флоту та прикордонники ФСБ РФ почали чинити перешкоди щодо проходження наших катерів.
Перший “навал” на наш буксир стався о 6:38, коли кораблі були в 12-мильній зоні. Але що це за поняття “12-мильна зона територіальних вод Російської Федерації навколо Криму”? Ми були у наших водах. Ніхто не визнає окупації півострова. Які взагалі РФ може вимагати визнання в односторонньому порядку своїх територіальних вод? Це суперечить всім вимогам міжнародного права. Якщо є міжнародний закон, то закон держави, ухвалений в односторонньому порядку, є законодавчо нижчим актом, і моряки, передусім, керуються міжнародним морським правом.
Ми попереджали росіян стосовно проходження Керченської протоки. Командир катерно-тактичної групи намагався зв’язатися з постами пропуску “Керч-трафік” і “Кавказ-трафік”. Вони спочатку не відповідали. О 8:30 був перший контакт, коли ми вже були поблизу Керченської протоки. О 8:30 вони нам відповіли, мовляв, “ми вам показуємо точку очікування, заходьте туди і після формування каравану суден ми вас теж так само пропустимо”. Ми туди і пішли.
– Тобто, коли вони кажуть, що не отримували від української корабельно-катерної групи запитів – це брехня?
– Усі запити у нас є. Я можу їх продемонструвати. “Я “Шхуна-175”, “Берег-25″. Я буду проходити Керченську протоку”. Відповідь: “Прийняв”. Все. Це означає, що інформацію російська сторона прийняла. Я не хочу, щоб і в Росії говорили, мовляв, “ми не чули”. Коли катерна група підійшла після всіх цих перешкод, вже дії росіян після застосування сили, після таранів, “навалів” на рейдовий буксир, можна визначити як акт агресії. Те ж саме тривало й в районі якірної стоянки. Наші катери по колу маневрували і за ними ці ФСБівці протягом практично трьох годин усе це робили. Це у точці, яку нам визначив “Керч-трафік”.
Після того нам запропонували перейти на дві милі північніше і стати до іншої якірної стоянки, №4. Ми також виконали ці вимоги. Стали туди, і приблизно о 13:40 отримали повідомлення: “У зв’язку з тим, що біля Керченського мосту танкер сів на мілину, Керченська протока закрита з боку і Азовського моря, і з Чорного”. Всі бачили ці кадри, коли два буксири ставлять танкер і блокують перехід під мостом…
– А потім відтягують його…
– Відтягують для проходу двох російських бойових кораблів. Дивно і смішно стає від дій Російської Федерації. Вони користуються, мабуть, тактикою російсько-турецької війни 1853 року. Нехай користуються. Але до цього був захід на бойовий курс двох вертольотів Ка-52 із захопленням цілі. Ми отримали повідомлення від командира катера про те, що спрацювала система засвічування лазера.
Після цих провокацій, ми о 17:30 ухвалили рішення запросити доповідь командира тактичної катерно-корабельної групи стосовно того, чого ж далі чекати, скільки ще цей танкер стоятиме. Два дні, три дні, місяць? На вході в Азовське море на той час стояли 40 кораблів і суден, і на виході, в районі якірних стоянок і пунктах перевантаження, стояли 107 суден і кораблів. Ми вирішили повернути катерну групу у відкрите море, і катерна група почала відхід. Уже під час відходу знову почались провокаційні дії росіян, тарани, небезпечні маневрування.
Командири катерів зробили все можливе і неможливе, щоб захистити буксир, пошкоджений під час таранів.
Було попередження про застосування зброї. У результаті зброя була застосована в точці за 12-мильною зоною, яка, до речі, визнана лише росіянами. А захоплення кораблів відбулося ще далі, приблизно за 13-13,5 миль від берега. Стосовно тактики: ми здійснювали мирний перехід. Якби йшло лише два артилерійських катери – це інша справа. Але там йшли два катери і буксир. Буксир має дуже маленьку швидкість – максимум 11 вузлів. А йшов він на швидкості вісім вузлів. Катери швидкісні. Хто б що не казав, але командири катерів зробили все можливе і неможливе, щоб захистити буксир, пошкоджений під час таранів. Під час таранів були пошкоджені леєрні огородження, вийшов з ладу один двигун, рятувальний пліт збило з місця, буксир був обмежений у керуванні і маневруванні. Екіпажі катерів дійсно продемонстрували високий професіоналізм в керуванні цими катерами. Вони охороняли буксир.
– Вони б могли відірватися від росіян, якщо б не було буксира?
– Якби не було буксира, вони б вийшли самі, швидко і непомітно. Вони йшли до протоки протягом двох діб, і росіяни їх не бачили. Вони непомітно виконали завдання підійти до точки зустрічі в цій протоці. Є запис, коли командир катеру “Бердянськ”, лейтенант Роман Мокряк, говорив росіянам: “Я йду мирно, я не порушую жодних конвенцій щодо мирного проходу. Я артустановками не обертаю, зброю не націлюю”. Це все записано, і буде представлено в міжнародні суди, щоби дати правильну оцінку діям ФСБ.
Фотогалерея Таран українського корабля російськими прикордонниками в фото (5 фото)
Якщо говорити про співвідношення сил: три українські кораблі (два катери і рейдовий буксир) проти 11 кораблів та катерів ФСБ і Чорноморського флоту РФ. З особового складу: 24 українські моряки проти 383 осіб. За водотоннажністю: 411 тонн проти 6450 тонн. Плюс авіація. Були заходи гелікоптерів Ка-52 і прольоти штурмовиків Су-25. Якщо брати зброю, то російські кораблі мали гармати Ак-630, АК-306, гармати 76-мм калібру. У нас були чотири 30-міліметрові гармати і два кулемети ДШК на буксирі “Яни Капу”. Усі чули верески російських екіпажів під час перемовин, коли екіпажі ФСБ РФ доповідали, що вони нічого не можуть зробити з катерами. Я переконаний, що це довело, що ми ухвалили правильне рішення на створення “москітного флоту”. Ми його побудуємо і будемо захищати наші морські кордони.
– Є багато критиків теорії “москитного флоту”. Чи можете Ви пояснити їм, що ця тактика дійсно працює?
– Те, що тактика правильна, було підтверджено практично у бойовому застосуванні бронекатерів під час подій 25 листопада. Маневрені, швидкісні катери, які можуть швидко підійти до цілі, вразити її і відійти. Ми намагались іти однією групою. Якби не буксир, катери виконали б завдання не просто на відмінно, а на відмінно в квадраті чи кубі.
– Чи був БК, боєкомплект, на катерах, і чому вони не застосували зброю? Чи був наказ не застосовувати зброю?
– Звичайно, коли корабель виходить в море, БК на борті є. Без БК корабель не виходить в море. Ми до останнього моменту під час перехоплення радіообміну були впевнені, що росіяни не будуть застосовувати зброю. Це підтверджено, коли є перехоплення після застосування, коли командир “Дона” запитує в командира “Ізумруда”: “Ты стрелял на поражение?”. Той говорить: “Да”. Потім пауза. Вони самі шоковані. Чому він стріляв? На наш погляд, мабуть, боявся, що його знімуть з посади, тому що перед тим він своїм маневруванням пошкодив корабель.
Там був отвір метр на метр, і весь корпус був зламаний після зіткнення з ПСКР “Дон”. “Мене, мабуть, знімуть з посади”, – він так сказав. Мабуть, перенервував, або емоційний збій у нього був якийсь у голові, і він дав команду на відкриття вогню. Ми ще з’ясуємо детально характер пошкоджень рубки катеру “Бердянськ”, тому що там дуже великий отвір. Ви бачили, куди вони реально намагались влучити: в рубку, де перебуває екіпаж. Вони йшли на те, щоб знищити людей. Це продемонстровано пошкодженнями, які отримав “Бердянськ”. Тепер це від усього світу не приховаєш. І весь світ має побачити, дійсно, обличчя ворога, який протистоїть нам.
– Чи є підстави говорити, що, згідно з записами перемовин, наказ “зупинити українські катери” йшов від найвищого керівництва Росії?
– Медведєв, якого називають у радіообміні, це не той Медведєв, який прем’єр-міністр, а віце-адмірал Медведєв, керівник морської служби ФСБ. Але з практики і аналізу поведінки російських силових структур, починаючи з 2014 року, я можу зробити такий висновок: усе керується в ручному режимі, має централізоване управління і керується з Москви.
Усе в Москві керується в ручному режимі
Я добре пам’ятаю події 2014 року, коли до мене приходив на перемовини цілий заступник командувача Південним військовим округом РФ. Я йому ставлю запитання – а він телефоном виходить на Москву. Знову моє запитання – і знову дзвінок до Москви. Він сам не ухвалював рішення. Усе через Москву, в ручному режимі. Може, навіть через самого президента.
– Тому, напевно, командир “Ізумруда” так сильно перелякався начальства?
– Мабуть, скоріше за все.
– Я гадаю, що командир повинен знати міжнародне морське право і розуміти, що він поза 12-мильною зоною, навіть в російському тлумаченні територіальних вод, що він порушує навіть російські закони.
– О 19:55 я отримав повідомлення про проходження 12-мильної морської зони. О 20:05 я отримав повідомлення щодо застосування зброї по наших кораблях. Але вони вже були 10 хвилин за межами 12-мильної морської зони. Це грубе порушення. Я не знаю, як це трактувати і під який закон це можна підвести, щоби виправдати. Але там такі фантазери, що можуть посунути милі. «Их там нет», а вони там є.
– Я був на цих катерах, і знаю, що там багато цікавого обладнання, яке могло потрапити до рук росіян. Чи вдалось екіпажам знищити його?
– Ми до кінця відстежували рух кораблів. Відверто скажу, що один катер “Бердянськ” сигналу вже не подавав, а “Нікополь” до 22:42 ще не був захоплений. Захоплення було о 22:42 групою спеціального призначення. “Яни Капу” і “Бердянськ” втратили хід, і на них були поранені. На “Бердянську” кожний член екіпажу до останнього боровся за живучість корабля, бо катер практично тонув. “Нікополь” у цей час маневрував і не давав змоги підійти до цих двох катерів. “Нікополь” теж був захоплений з борту ПСКР “Дон”. Російських спецпризначенців перемістили чотири гелікоптери, які сіли в районі населеного пункту Завітне, і після цього їх перекинули на “Дон”. На “Нікополі” обладнання, можливо, ще працювало.
– Відповідно, будуть зроблені висновки і проведені якісь зміни у ВМС України?
– Ми вже дещо встигли зробити. Ми проаналізували до хвилини всі наші кроки, і знаємо наші слабкі місця, знаємо, що нам далі робити, які важливі зміни потрібно найближчим часом внести в обладнання цих катерів. Я не буду про це говорити. Потрібно нам дещо допрацювати. Росіяни приблизно о 17:30 і до 19:00 включили потужні засоби радіоелектронної боротьби, і на деякий час була виведена система АІС, автоматизована ідентифікаційна система. Кораблі, які стояли на вході і виході з Керченської протоки, у цій системі на карті не відбивались. Жодного руху суден, у місцях стоянки на вході та виході не було видно кораблів. Накрили РЕБом усе. Нам було тяжко керувати процесом.
– На четвертий рік війни міжнародна спільнота нарешті просто була змушена констатувати факт агресії збройних формувань РФ проти українських кораблів. Чи мають затримані українці статус військовополонених?
– Я спілкувався з заступником міністра закордонних справ Оленою Зеркаль. Уже підготовлена нота Російській Федерації. Я особисто підписав листа голові Червоного Хреста стосовно визначення наших 24 військовослужбовців у статусі військовополонених. Якщо визначений саме такий статус, буде змінена повністю процедура їхнього звільнення. Зараз РФ висуває їм обвинувачення за ст.322 їхнього кодексу стосовно незаконного перетину кордону. Її можна застосовувати щодо контрабандистів, браконьєрів, але не до військових. Ми жодного їхнього кордону не перетинали. Ми йшли у своїх водах і використовували право транзитного проходу протоки, згідно з договором України та Росії. Все законно. Мене дивує поведінка російської Феміди.
– Я думаю, що вони затягають правовий зашморг на своїй шиї, заганяючи себе в глухий кут. Я думаю, що командир “Ізумруда” точно буде позбавлений посади.
– Він повинен сидіти у в’язниці. Представник РФ Дмитро Полянський байки в ООН співав: “Кораблі йшли, щоб знищити Керченський міст. Це тільки сміх викликає у всієї цивілізованої спільноти. Якщо побачити виступи представників провідних країн світу, насамперед США, Німеччини, Франції, Великої Британії, там були потужні меседжі про те, що Росія агресивно поводиться проти нашої держави. Це підтверджений факт, бо весь цивілізований світ живе за законами сучасної цивілізації, а не за законами ХVII-XVIII століть, і це підтверджує підтримку нас міжнародною спільнотою.
– Ми втратили три кораблі. Це значна втрата для флоту. Чи є підтримка українських ВМС союзниками в плані техніки?
– Ми їх не втратили. Ми їх заберемо. Це 100%. Ми все зробимо, щоб забрати наші катери. Стосовно планів. Наразі не можу казати відкрито, але зараз хочу заявити, що відбулась перебудова відносин з партнерами, і цей процес форсується. Більше сказати нічого не можу.
Ми все зробимо, щоб забрати наші кораблі.
– Ви оприлюднили дуже емоційне звернення до хлопців, які зараз сидять в Росії, до їхніх батьків. Щоб ви їм ще хотіли сказати?
– Я ними дуже пишаюсь. Я впевнений, що всі екіпажі цих катерів зробили все можливе. Цьому є підтвердження. Вони боролись мужньо і героїчно. Ми наодинці з ворогом їх не залишимо. Всі варіанти опрацьовуємо, щоб якомога швидше витягнути з в’язниці РФ. Я сам знаю, що таке полон. Знаю, як працює ФСБ. Коли мене брали в полон 22 березня 2014 року. Знаю, коли навколо тебе маски-шоу, коли сухі губи, коли відчуваєш власний пульс, мішок на голові, наручники, а потім одиночна камера, відчуття загубленості в часі. Те, що вони зараз те саме відчувають, мене дуже непокоїть.
– Вони тримаються мужньо. Я бачив обличчя Романа Мокряка, старшого офіцера цього походу, командира “Бердянська”, на фото і на відео.
– Він мужня людина. Богдан Небилиця, командир “Нікополя”, другого захопленого бронекатера, Олег Мельничук, командир “Яни Капу” – всі вони мужні люди, які дійсно будуть боротися до кінця. Хто б що не казав, а я їх буду захищати.
– Після всього того, що трапилось в Чорному морі, чи припиняємо ми спроби повернути під контроль Азов, або все ж таки будемо створювати базу ВМС в Маріуполі, яка буде здатна захистити, в тому числі, економічні інтереси?
– Іншого виходу, як далі продовжувати наші дії, немає. За нами країна, наш народ. Ми повинні захищати нашу землю. Ми повинні передати нашу незалежну країну нашим дітям. Це головне завдання. Скласти руки і чекати, коли “рускій мір” прийде до нас – не наша справа.
Розмовляв Андрій Цаплієнко
источник: tsn.ua
SEO продвижение в Одессе
