Свобода слова в Україні — реальна чи примарна

Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна

700 сторінок архівних документів — протоколи допитів, покази свідків, листи, спогади рідних та друзів. Вахтанг Кіпіані — перший історик і журналіст, який упорядкував настільки повний і глибокий життєпис поета і дисидента Василя Стуса. Саме він першим оприлюднив документи, які довгі роки залишались під грифом «таємно». І поплатився за це судовим позовом. 

Разом з ним на лаві відповідачів опинився видавець і навіть типографія, яка надрукувала збірку. Позивач — завсідник українських судів, теперішній народний депутат і колишній адвокат Василя Стуса Віктор Медведчук.

Саме Медведчука у 1980 році, коли Стуса взяли під варту за «антирадянську агітацію», призначили адвокатом письменника. Друг поета Євген Сверстюк пізніше згадував: «Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката». 

Проте захисником письменника Медведчука все ж залишили. Під його «чуйною» опікою Стус отримав звинувачувальний вирок — 10 років під вартою і 5 років заслання. 

До звільнення геній української поезії не дожив — 4 вересня 1985 року він помер у карцері, офіційна версія — через проблеми із серцем. Через десятки років, вже після падіння радянської влади, історики заговорили і про можливість інших причин смерті Стуса, і про неоднозначну роль адвоката Віктора Медведчука у судовому процесі, який став фатальним для поета.

До звільнення геній української поезії не дожив — 4 вересня 1985 року він помер у карцері, офіційна версія — через проблеми із серцем

Протягом багатьох років Віктор Медведчук відмовлявся коментувати і суд, і свої стосунки зі Стусом, і свою роль в його долі. «Стус мене не цікавить», — заявив нардеп журналістам у річницю смерті поета. Саме в той час, коли його адвокати готували лінію звинувачення журналіста, який наважився розповісти українцям історію життя Стуса, і видавця, який зважився цю історію оприлюднити.

Розповсюдження «невірогідної інформації» і шкода діловій репутації — такі претензії до автора і видавця книжки висуває захист Медведчука. Так-так, неправдива інформація — це все ще про збірку, яка складається з архівних документів. І так, мова все ще про біографічний твір, присвячений видатному поету і дисиденту, який не порушує ані норми права, ані норми моралі. Єдине, що він зачіпає — неприємну для народного депутата Віктора Медведчука тему. А це означає, що видання треба заборонити — проста логіка непростої людини.

Позов Віктора Медведчука — не «захист ділової репутації», а спроба прямого тиску на свободу слова і друку в Україні. А вирок суду у цій справі стане маркером, який покаже: чи можуть українські журналісти, історики, політологи, публіцисти створювати видання, які слугують правді, а не інтересам окремих політичних діячів чи посадовців.

Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна Свобода слова в Україні — реальна чи примарна
источник: tsn.ua

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here