Спорт новости в Одессы
Світ, який ще минулої миті здавався цілком нормальним, перевернувся з ніг на голову.
12,7-міліметрові крупнокаліберні кулі летять з характерним противнющим свистом і здатні наскрізь пробити захищену бойову машину. Жоден бронежилет не стримає смертоносного заліза цієї “породи”. Будь-яка тверезомисляча людина (якщо взагалі хтось здатен думати у першому бою), почувши ворожий НСВТ, пірнула б на дно окопу. Але в бійця турботи були інші: почути на слух, глянути в оптику, оцінити напрямок і відстань, звідки працює це падло?
Читайте також: Війна затягує: захисники Світлодарської дуги про службу, побратимів та сім’ї
За декілька секунд командир отримає доповідь і віддасть наказ. Пройдуть миттєвості, довгі, наче життя, і “послання-відповідь” адекватного калібру надійно “заспокоїть” кулемет орків разом з розрахунком. “Мабуть, злякалися”, – скромно прокоментує герой раптове припинення активності ворога.
Зрештою, про те, як разом із товаришами відбивав атаку російських бойовиків, він розповідатиме так само скромно, з легкою іронією. Не любить старший солдат говорити про війну. А жартувати любить, бо знає: гумор підтримує віру побратимів. А очі видають серйозність і біль, які привели героя до війська. А ще – глибоку порядність, що не дозволяє стояти осторонь чи відсиджуватись у тилу. Такий він, старший солдат 53 Окремої механізованої бригади з позивним “Шахтар”.
Старший солдат “Шахтар”:
Воюю недавно. Почав лише цього року. Мої обов’язки на цій позиції? Спостерігати і не допускати ворога. Було таке, що лізли, намагалися здійснити прорив. Стараємося не пустити ворога далі.
Чи результативно стараємось? Звичайно. Інакше нам не можна. За нами діти наші!
Так. Маю двоє дітей – трьох і семи років. Уже розуміють, де я, тому вже й із садочку запитують, де батько? Як батько? Підтримують. А як без цього? Без їхньої підтримки було б взагалі важко.
Читайте також: Рецепти щастя з фронту: “У мене є все! І навіть собака”
Чи скучає дружина? Дуже і хвилюється за те, щоб прийшов живим. Іноді, коли можна, стараємося спілкуватись. Подзвонити, поговорити.
Обманюєте, що все добре? Так. Без цього не можна (сміється – прим. авт.). Для чого їй зайві нерви? Щоби передчасно посивіла? Для чого воно треба?
Як пережив перший обстріл? По нас працював УТЕС (НСВТ – прим. авт.) Крупнокаліберний кулемет і гранатомети. Природно, перше відчуття – бажання подивитися, звідки. Це перше, що було, – побачити, вирахувати звідки він працює, щоб знати, щоб не було більше ексцесів у майбутньому.
Що сталося після цього? Нічого. Дали їм відповідь і на цьому все закінчилося. Вони затихли, бо злякались, мабуть (іронічно усміхається – Прим. авт.)
Чи страшно було? Ну як сказати. Не страшно, по-моєму, тільки безсмертним. У кожної люди є страх. Річ у тім, що свідомо мені страх як такий відомий, оскільки я колишній шахтар, сім років в шахті пропрацював. Тому, що таке страх – знаю. Що таке втрати і що таке “темне і страшне” – мені добре відомо. Тож якось так, пережив. Плюс командування допомогло і хлопці теж підтримують постійно, оскільки я тут перший раз.
Що спільного між колективом шахти і взводом? Дружність. Згуртованість. Ми – як вулик, як рій. Один робочий колектив – він є, і все.
Як почалася для мене війна? Погано. Війна почалася для нас тим, що підірвали електростанцію і ми три доби просиділи в шахті. Не могли піднятися на поверхню. Цим для нас почалася війна. Всі наші дружини зібралися на шахті, а нас не могли звідти дістати. Цим-от почалася війна. Не зовсім хорошим.
На службу пішов добровільно, тому що набридло. Скільки можна, щоб вони (проросійські бойовики – прим. авт.) тут творили свої “чудеса”? Досить уже!
Плани на майбутнє? Поки продовжувати службу. А далі – поживемо – побачимо. Не можна загадувати наперед.
Заповітне бажання? Щоби закінчилась ця війна пошвидше.
На яке закінчення погодився б? Цілісна Україна. І Крим також!
Побажання бойовим побратимам? Удачі, натхнення і здоров’я! А інше все буде!
Читайте також: І клаптика землі не віддамо, – старший лейтенант “Учитель”
источник: 24tv.ua
SEO продвижение в Одессе
