Юридична стресовість як фактор розвитку економіки
Спорт новости в ОдессыЯк зрозуміти, що економіка країни розвивається? На мій погляд, найкраще це видно через розвиток її підприємств. Якщо бізнеси створюються і ростуть, то в результаті розвивається і країна. Або навпаки.
Сьогодні в Україні сотні юридично стресових бізнесів. А за юридичною стресовістю, як правило, слідує занепад підприємства. Чому? У юридично проблемні бізнеси інвестори не готові вкладати гроші. Їхні власники живуть у логіці “отримати максимум сьогодні”, бо не впевнені в завтрашньому дні. Менеджмент не має довгострокової мотивації з тих самих причин. Як наслідок, підприємства стагнують.
Коли ми вирішуємо юридичні проблеми бізнесу, то цим створюємо передумови для того, щоб власник довгостроково володів ним, мав мотивацію вкладатися в нього, щоб інвестор був готовий інвестувати, щоб менеджмент хотів працювати на підприємстві у довгій перспективі. Наслідком цього може бути розвиток підприємства.
Стресовість активу — це природно
Зазвичай юридичні проблеми бізнесів виникають із конфлікту інтересів (наприклад, між акціонерами чи власниками) або з проблемних фінансово-кредитних відносин (коли підприємство взяло кредит, не змогло віддати і тепер довго судиться з банком за повернення чи неповернення цього кредиту). Це — найпоширеніші випадки.
Очевидно, що ці проблеми створюють не юристи, а самі бізнесмени. Втім, для них це природно, адже підприємницький підхід передбачає багато експериментів. Бізнесмени часто вступають у протиріччя з іншими людьми, коли намагаються реалізувати свої ідеї, вони бувають непоступливими в конфліктах, коли добиваються свого.
Це — природна ситуація для бізнесменів у різних країнах, яка зазвичай загострюється на фоні криз. В Україні ці проблеми ускладнені природою вітчизняного правового поля, в якому немає повноцінної функції арбітра для врегулювання бізнес-відносин. А коли нікому розв’язати конфлікт, то він усе дужче затягується.
Формальний підхід — не порятунок
Класична роль юриста або адвоката полягає в тому, щоб максимально захистити свого клієнта. Інтересом клієнта, як правило, є отримати максимум із ситуації. І цей максимум найчастіше вимірюється в формальній площині. Наприклад, відсудити найбільшу можливу кількість акцій для клієнта в корпоративному спорі або добитися якомога довшого відстрочення сплати кредиту перед банком.
Цей підхід зрозумілий, але досить формалістичний, а тому не завжди дозволяє побачити суть речей. Буває, юристи відсудили для клієнта велику частку акцій підприємства, але те підприємство вже мало що може і мало що коштує. Або юристи забрали бізнес у боржника в інтересах кредитора, але не подумали про те, що кредитор нічого з тим бізнесом не зможе зробити. І формально ти відстояв інтереси клієнта — стягнув заставу чи іпотеку, ти молодець, успішний юрист, але виявляється, що банк не спроможний управляти цим бізнесом, і він закривається. Те саме в корпоративному конфлікті — можна судитися п’ять років, відсудити частку в розмірі 80 відсотків, а підприємство за цей час “померло”. Формально все чудово, твій клієнт — мажоритарний акціонер, а по факту — мертвий бізнес. У кінцевому підсумку такі ситуації часто завершуються збитками для клієнтів.
Змінити фокус задля реальної вигоди
Як на мене, юристам потрібно змінити фокус: перестати міряти вигоду формально і почати шукати можливостей для відновлення проблемного бізнесу. Іноді вигідніше домовитися з опонентом у суді трохи швидше, отримати меншу частку, поступитися — але залишитися співвласником у живому бізнесі. Або домовитися з кредиторами, чи кредиторам з боржниками, але зберегти роботу підприємства. Завдяки такому підходу виграють всі сторони — і економіка загалом. Якщо коротко, суть нової логіки для юристів у тому, щоб шукати шляхи збереження активу, а не задоволення лише амбіцій — з живого активу завжди можна отримати більше, ніж із неживого.
Кілька років тому “Селепей, Волковецький і партнери” захищали інтереси клієнта, з якого за борги стягнули приміщення ТЦ в обласному центрі України. Стягнення відбулося зі значними порушеннями, приміщення купив недобросовісний набувач — а тоді продав його добросовісному поточному власнику, який повністю переформатував ТЦ під власний бізнес. Для захисту інтересів клієнта (приміщення продали вдесятеро дешевше ринку, і це не покрило його боргів, хоча мало би) ми звернулися до суду й визнали торги недійсними. І тоді постали перед дилемою: або витребувати майно з нового власника, але у неробочому стані (ТЦ тепер заточений під специфічний бізнес цього власника), або погодитися на не максимальну, але достойну компенсацію і зберегти діяльність торгового центру. Ми вступили в переговори з новим власником і разом з клієнтом прийняли рішення укласти мирову угоду та зберегти актив робочим.
Що більше стресових українських активів повернеться до повноцінної діяльності, то краще почуватиметься економіка. Роль юристів у цьому процесі важко переоцінити. Вони в силі або “вбити” підприємство у багаторічних судових тяганинах заради виконання контракту й отримання гонорару — або допомогти сторонам домовитися задля вищої цілі: зберегти актив, робочі місця, інвестиції та сприяти ревіталізації української економіки.
источник: delo.ua
SEO продвижение в Одессе
