Спорт новости в Одессы
Схили Гонконга вкривають нескінченні ряди прямокутних каменів – сірих надгробків з написами ієрогліфами. Лише подекуди між ними є помітні невеликі острівці зелені. Це – гонконзькі поховання. Вони дуже щільні та дуже коштовні – ціна могили на приватному кладовищі стартує від 36 тисяч доларів (понад 800 тисяч гривень), зазначає CNN.
Пов'язано це з тим, що, як і для живих людей, для покійників у Гонконзі часто не вистачає місця. Фотограф Фінбарр Феллон відвідав кладовища Гонконга та зробив десятки знімків масштабних поховань, об'єднавши їх у серію фото під назвою Dead Space («Простір мертвих»).
У них митець намагався зобразити стосунки між мертвими та живими у одній композиції. Детальніше у матеріалі.
«Простір мертвих»
Кладовища Гонконгу не схожі на будь-які інші — вони є вертикальними, розташовуються на схилах міста, та надзвичайно щільними. Фінбарр Феллон увіковічнив нетипові поховання у проекті «Простір мертвих». До нього увійшли десятки фото, що нерідко поєднують у собі життя та смерть – так, на багатьох з них на задньому плані кладовища видніються шпилі хмарочосів.
Для створення подібних знімків Феллон використовував низку методів. Зокрема – збільшувальний об'єктив для того, щоб стиснути передній та задній план разом.
А для інших робіт Феллон використовував дрон – за допомогою безпілотника він фіксував масштабність кладовищ, роблячи знімки з гори. На деяких з них люди на вигляд такі крихітні, майже як комахи.
«Я дуже хотів зобразити монуменальність цих кладовищ. І те, як фони формують пейзаж, що виходить за межі простих будівель – тож зіставив людські фігури з цими грандіозними утвореннями», — зазначив Феллон у коментарі CNN.
Колірна гама знімків Феллона відображає складні почуття, що оточують тему смерті у Гонконзі. Його фото мають приглушені кольори і навмисне зняті у похмурі дні, щоб загальна естетика відповідала предметам навколо.
Фотограф, що мешкає у Сингапурі, почав працювати над проектом після того, як побачив кладовище у регіоні Ван Чай у Гонконзі. Заінтригований тим, як фізичний простір визначає, як люди живуть і помирають, він здійснив ще низку подорожей до Гонконгу, де зафіксував те, що назвав «мінливою культурою смерті» міста.
Справа у тому, що у місті, що є окремим адміністративним регіоном Китаю, умови, у яких ховають померлих, значною мірою відображають те, як мешкають живі – компактно і з браком вільного місця.
Брак місця
Гонконг є домом для 7,5 млн людей і є одним з найменш доступних міст для життя, де ціни на житло та землю є нетипово великими. Дорогими є й могили.Так, ціни на місця для поховань на приватних кладовищах стартують від 280 тисяч гонконзьких доларів (близько 36 тисяч доларів США і понад 864 тисячі гривень).
За словами Емі Чоу, професорки університету Гонконга, інколи цю суму доводиться і помножити на 4.Місця на громадських кладовищах є дешевшими – проте усі постійні вже зайняті.
Доступними є лише місця поховання повторного використання, що обов'язково ексгумуються кожні 6 років.Примітно однак, що наразі більшість мешканців Гонконгу віддають перевагу кремації тіл своїх рідних та близьких.
Але навіть у цьому випадку отримати місце в колумбарії (комплексі, де урни кремованих зберігаються у окремих невеличких відділеннях), досить складно. Чекати на це доводиться до 7 років. Фотограф зазначає, що непроста ситуація з кладовищами і в Сингапурі.
Там місце для поховань також стрімко закінчується, а тисячі могил ексгумують для того, щоб мати змогу побудувати магістралі та нові будинки над старими кладовищами.
Автор «Простору мертвих» прогнозує, що через поступову урбанізацію з часом фізичних маніфестацій на тему смерті поменшає через банальний брак місця і люди, ймовірно, перейдуть до інших способів дотримання традицій.
Наприклад, «віртуальних» кладовищ, що є популярними у Японії та дозволяють вшановувати мертвих онлайн.
Відхід від традицій
Винайдення подібних кладовищ і популярність кремації, яка зростає, відображає поступову зміну ставлення до смерті у азійських містах-мільйонниках на кшталт Гонконгу, Сингапуру та Токіо.
Примітно однак, що у азійській культурі поховальні ритуали досі мають важливе значення. І забезпечення батьків після смерті постійним місцем на кладовищі вважається способом вшанувати їх. За словами Емі Чоу, якщо їм це не вдається, люди досі відчувають сором та провину.
«У минулому люди хотіли мати гарний дім з красивим краєвидом. Проте не могли, тож думали – щонайменше у нас буде хоч якийсь дім. Подібний підхід був й кладовищ», — зазначає Чоу.
Відхід від традиційних поховань становить загрозу для багатьох вірувань та звичаїв на кшталт фестивалю Цінмін, також відомого як День захоплення гробниць.
Це щорічне китайське свято, яке відзначають тисячі людей. Протягом нього люди навідуються до могил своїх предків. Однак Фаллон прогнозує, що у майбутньому від подібних практик потрібно буде відійти.
«Багато азійських культур відзначають подібні ритуали. Проте у майбутньому, я вважаю, жителям міст потрібно буде вдатися до кардинальних змін у тому, як вони поводяться з мертвими», — наголошує автор «Простору Мертвих».
Нагадаємо, нещодавно вчені з'ясували, що людські тіла ще щонайменше впродовж року після смерті продовжують рухатися.
Фотогалерея Світлини з проекту «Простір мертвих» (5 фото)
источник: tsn.ua
SEO продвижение в Одессе
