Корупції бути: прокуратура отримала доступ до особистих даних журналістів-розслідувачів

Але ми чудово розуміємо, що справжня мета — дізнатись про їхніх інформаторів, залякати, відволікти ресурси і дискредитувати. І так буде з кожним, хто викриває чи розслідує корупцію. Керівництво Української держави, нарешті, визначилось, хто є головними ворогами держави — це борці з корупцією. Чому ж так?

Читайте також: «Мародерство ціною людських життів»: за що насправді мав би вибачатись Порошенко

Найперше — шукайте, кому вигідно. Про кого роблять розслідування журналісти? Про відпочинок Порошенка на Мальдівах і про корупційні оборудки сина Міністра внутрішніх справ Авакова, про смотрящіх і рєшал депутатів БПП Грановського і Кононенка, про «гаманець «Народного фронту» Яценюка», екс-депутата Мартиненка, про лобістські гроші Тимошенко і про «вишки» Бойка.

Вони викривають рєшал в мантіях-суддів Татькова і Ємельянова, відпочинок Генпрокурора Луценка на Сейшелах і знаходять російський слід в бізнесових інтересах найвливовіших людей країни — від російських двигунів на «Богданах», що відносять до бізнес-імперії Порошенка, до Медведчука, який скуповує перед виборами українські телеканали.

Останнє використають для потужного промивання мізків всій країні перед виборами, і обов’язково спробують нагадають всім, як ми любимо «братню росію», готові віддати останню сорочку та розбити чоло в рабському поклоні перед цим монстром. Не вірите? Передивіться цю програму через півроку. Про все це ми знаємо саме завдяки роботі журналістів-розслідувачів. Найбільш гучні з їхніх розслідувань набували такого розголосу, що на них посилались авторитетні іноземні видання, а матеріали передавались в НАБУ для відкриття кримінальних проваджень. Як ви думаєте, кому вигідно дізнатись, яким чином журналісти збирають інформацію про найвпливовіших корупціонерів? Кому вигідно, щоби викривачі корупції, які співпрацюють з журналістами, боялись давати їм інформацію, бо їх можуть відстежити? 

Кому вигідно відволікти увагу і ресурси журналістів на захист себе замість розслідувань, які вони могли би в це й час робити? Кому вигідно, зрештою, щоби говорили не про результати журналістських розслідувань, а про самих журналістів? Очевидно, найперше — фігурантам цих журналістський розслідувань.

Іншими словами — робота викривачів корупції невигідна тим, кого сьогодні називають правлячою політичною елітою. А якщо називати речі своїми іменами — державним рейдерам, які на ній заробляють. Не було ніякої колишньої і нової влади — після Революції Гідності до владних кабінетів потрапила невелика кількість свідомих людей, але в абсолютній більшості були і залишаються ті, хто розглядає Україну лише як територію для заробляння грошей. І вони не тільки успішно робили це, як до, так і після Євромайдану (і я це довела на цифрах в кількох попередніх програмах), але всерйоз планують робити це і далі — вони налаштовані вигравати наступні вибори, щоби залишатись владою.

Але от біда — ці антикорупційні програми, ці кляті активісти, НАБУ зі своїми розслідуваннями псують їм рейтинг. І оскільки неофіційно передвиборча кампанія вже почалася, першою справою треба позбутись від всіх антикорупціонерів. В цьому їм із задоволенням допомагають правоохорці і судді, бо, по-перше, їх для того і вперто зберігали на посадах, а, по-друге, вони самі зацікавлені в тому, щоби не стати героями наступних розслідувань.

І марінеткові правоохоронці і судді старанно виконуючи вказівки, заводять кримінальні провадження, викликають на допити, дають судові ухвали в одних випадках і затягують розгляд справ в інших, слідкують і прослуховують. Історія журналістів-розслідувачів — не перший і точно не останній приклад використання нереформованих силовиків проти антикорупціонерів.

Читайте також: Чому за рейтингом ООН Україна має йти нарівні з країнами Європи, проте живе на межі бідності

По всій країні на викривачів корупції натравлюють податкові і правоохоронні органи, проти них влаштовують мітинги, їхні протести розганяють, їх залякують, б’ють і калічать, навіть приймають законодавство, спрямоване на боротьбу з тими, хто викриває корупцію. Роблячи це, досягають кількох цілей. По-перше, відволікти ресурси: замість того, щоби робити нові викриття, антикорупціонери змушені захищатись. По-друге, налякати — щоби з одного боку самі не займались розслідуваннями й іншим не допомагали, з іншого — щоби викривачі, які постачають їм інформацію, боялися це робити. 

По-третє, дискредитувати: звісно, замість того, щоби відповідати десь в ефірах чи на публічних заходах на незручні запитання із журналістських розслідувань, набагато простіше сказати: «А, це ті, по кому прокуратура відкрила провадження? Та їм же не можна довіряти — по ним давно тюрма плаче, їх місце всіх у буцегарні, і взагалі — «ці козли заважають нам жити».

Читайте також: «До бідності і зубожіння»: від чого тікають українці і за чим женеться Україна

Все це ми вже колись від них чули. Але чим більше подібних рішень вони ухвалюють, тим очевидніше проявляють свої справжні обличчя і цілі, а значить, нас, тих, хто розуміє, що насправді відбувається, стає набагато більше, і разом нам вистачить сил дати їм відсіч. Кінець кінцем все буде добре, і якщо зараз не добре, значить — це ще не кінець.