Впродовж усієї своєї історії людство боролося за виживання. Завдяки своїй плодючості, однією з форм боротьби було обмеження популяції таким чином, щоб ресурсів вистачило на всіх. Здорова людська самка може народжувати кожні рік-два; її нащадкам, щоб прогодуватися самостійно, потрібно років десять-п'ятнадцять. У первісних – переважно однорідних спільнотах – проблему вирішував природний відбір і вбивство зайвих ротів. Але з розвитком цивілізації і, головне, з накопиченням ресурсів, з'явилося розшарування суспільства на різні касти – звичайних людей, правителів, воїнів і шаманів. Останні почали встановлювати закони і приписи, що дозволяють суспільству більш-менш функціонувати.
Щоб якось регулювати цей нескінченний потік дітонароджень, а також право власності на все хороше, в більшості релігій (а особливо чільних сьогодні, авраамічних) з'явилися чіткі приписи щодо жінок, чоловіків і контролю сексуальності.
Ми всі їх знаємо – осуддження хтивості та розпусти як смертного гріха; проституції (у дохристиянських культах вона була священною); взагалі будь-яка сексуальність – гріх, у якому краще не зізнаватися. Саме тому в ісламі жінка прихована за великою кількістю одягу. Навіть заборона жінкам у християнстві заходити до церкви з непокритою головою пов'язана з тим, щоб жінки не спокушали чоловіків виглядом свого волосся.
Загалом релігії наклали свою могутню лапу на сексуальність людей і міцно тримали її там аж до технічної революції. Потім із набуттям людством віри в себе і свої сили вплив церков ослаб. З'явилася контрацепція, антибіотики, безпечні аборти, журнали з оголенням, голі дівчата, що рекламують все – від трун до морозива – на бігбордах. В коротку мить від виникнення хіпі і до появи СНІДу людство насолоджувалось сексом в межах сексуальної революції.
Але незабаром вікно можливостей зачинилось з оглушливим тріском. Фемінізм, невелике відгалуження лівого руху за виборчі та трудові права жінок, виріс у потужну суспільно-політичну силу і взяв на себе функцію церкви як головного регулятора сексуальності як жінок, так і чоловіків. У ранніх течіях фемінізму ще були проблиски сексуальної рівноправності: на кшталт жінка – теж людина і може насолоджуватися сексом нарівні з чоловіком, сама його ініціювати і взагалі – поводитись у цій сфері як чоловік із вподобаним сексуальним об'єктом.
Але потім це швидко припинилося. Виявилося, що секс – це чисте насильство, патріархальні свині використовують його для контролю над жінками, порно служить легітимізації насильства над жінками та навчальними матеріалом для панівного класу чоловіків. До речі, слоган “моє тіло – моя справа” ніяк не суперечить релігійним постулатам: ніколи в сучасній історії жіноче тіло не було ось такий доступним і відкритим світові, а весь час було оточене масою заборон і обмежень.
Та й взагалі, як ми всі знаємо з численних історій про харасменти, будь чоловічий погляд на жіночі груди – вже сексуальний аб'юз (гарний евфемізм на слово “гріх”). Секс-робота для фемінізму – таке ж жахливе табу, як для більшості релігій, що панували на планеті протягом останніх двох тисяч років, “філія пекла на землі”, як свідчить пряма цитата з однієї фем-групи у фейсбуці.
Мимоволі наслідуючи біблійні заповіти, фемінізм вважає секс-працівниць заблудлими вівцями, які самі не контролюють себе у своєму жахливому становищі, і закликає їх насильно рятувати, перш за все караючи їх клієнтів. У бесідах у феміністичних групах я з'ясувала, що, якщо ідею легалізації секс-роботи підтримують великі міжнародні організації (на кшталт Глобального фонду із боротьбі зі СНІДом і туберкульозом),то вони діють в інтересах сутенерів. А самі секс-працівники просто страждають на стокгольмський синдром і не розуміють, що х**мерзоти насильно змушують їх запихати пеніси в роти, ануси і вагіни, і за суттю секс-працівники нічим не відрізняються від жертв зґвалтування та домашнього насильства. А клієнти секс-працівників – рівнозначні ґвалтівникам, які відкуповуються грошима, і повинні бути покарані зі всією суворістю вищого феміністичного зведення законів.
Така ж цікава історія з об'єктиваціями жінок: як і іслам, що прикриває жінок бурко і всякими паранджами, так і фемінізм змусив прибрати з реклам, сторінок журналів і бігбордів зображення оголених жінок і стежить за тим, щоб ніде, навіть в рекламі презервативів і нижньої білизни, не було і натяку на секс. Сплеск боді-позитиву тільки підкреслює цю антисексуальність загального дискурсу: не треба, щоб жіноче тіло викликало бажання і було причиною гріха.
Сьогодні, як і протягом останніх кількох тисячоліть, чоловік не може подивитися на жінку з думками про секс, щоб не відчути себе грішником,тобто аб'юзером, свинею і харасером. Більше того, жінки, знайомі з ідеями фемінізму, і їх розділяють, відчувають себе ніяково від амбівалентності: з одного боку, чоловіків хочеться любити і сексу з ними, з іншого – не можна дозволити цьому членоносцеві взяти над тобою контроль, потрібно скинути ярмо патріархату і показати їм усім, що нам не потрібно їх оцінювання і увага!!!
У найближчому майбутньому, коли кількість людей надбизиться до десяти мільярдів, а нерозораних земель – до нуля, контроль народжуваності, тобто сексуальності, буде важливий як ніколи. Не думаю, що фемінізм зупиниться у своєму негативному ставленні до сексу і сексуальності, прагненню до контролю і придушення чуттєвих поривів.
источник: tsn.ua