З боксерського рингу – до художньої майстерні. У Львові спортсмен завершив кар’єру, щоб писати картини. Що змусило чоловіка змінити ремесло – знають наші кореспонденти.
Це один з останніх поєдинків кандидата в майстри спорту Івана Притули. Боксом він займався професійно. І непогано цим заробляв.
“З мене і спочатку сміялися думали, що мене в боксі, напевно, побили, що я почав малювати”.
Завершити свою майже десяти-річну кар’єру змусило бажання малювати. Змінити боксерські рукавички на полотно і мольберт – підказав сон.
“Було картин багато червоних. Червоного кольору. Я вже не пам’ятаю, які вони імено були, чи то ті самі зара, чи не ті, але була картинна галерея. Виставка. Згадую якусь виставку. Ну це моя напевно”, – говорить Іван Притула, художник.
Стіни своєї майстерні Притула розписав віршами Ліни Костенко. Рукавички повісив на цвях – як нагадування про минуле. Усі картини – в експресивному червоному кольорі. На них жінка з чорним волоссям. Не на камеру митець зізнається: це колишня кохана.
“Тут взагалі мали на цій картині дві лелеки і вже я іх почав малювати, я відчуваю, що тут щось не то, має бути, має шось бути інше, має бути червоний колір, експресивний чорний. Має бути якась жінка. Взяв мазок до рук фарбу і поняв, що тут лелека не вміститься… тут має бути Джулія”, – говорить Іван Притула, художник.
Це одна з перших робіт художника-боксера. Він написав її ще в шкільні роки. Уже тоді вчителі помітили в автора є талант. Зараз картини художника прикрашають стіни не одного будинку. Колеги пояснюють: усе через те, що в роботах Притули – є емоція.
“Це один із підрозділів сучасного мистецтва насправді, це тоді, коли інтуїтивно людина намагається кольорами виставити все те, що в нього десь на душі”, – говорить Зоряна Павлишин, член Національної спілки художників України.
Знімати рукавички із цвяха – Іван не збирається. Каже – до поєдинків доводилося готуватися, а до творчості – він був готовий завжди.
“Тут я відчуваю, що я відпочиваю, це відпочинок”.
источник: podrobnosti.ua